Тривалість: 16 год.

Відстань: 430 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Перемишляни - Золочів - Радивилів - Почаїв - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Почаївська лавра

Вартість: під запит

Опис:

З сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. Почаївська лавра - найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні.   

Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. 

Монастир був заснований ченцями, що з‘явилися тут в 1240-1241рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика дерев‘яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з‘явилася ченцям богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель начебто залишився відбиток її стопи. 

Архітектурний ансамбль Лаври сформований з домінантою – Успенським собором 1771-1783рр. (за проектом архітектора Готфрида Гофмана). До речі, при його будівництві архітектора просили “даремно гроші не тринькати, зайве не вигадувати”. Щорічно монастир обіцяв виплачувати архітектору 864 злотих. Гофман майстерно використав скелясті тераси, що підіймалися вгору. Їх наростаючий ритм підкреслює ажурний силует собору. В стелях бокових коридорів храму зроблено круглі отвори, через які можна побачити три яруси хорів. Такий архітектурний прийом творить в інтер‘єрі фантастичну гру світла та тіней.

Починаючи з ХІХ ст. старі будівлі реконструюються, споруджуються нові: надбрамний корпус, дзвіниця, друкарня, Троїцький собор (1910 –1913рр).

В монастирі є 13 дзвонів, 2 з них – годинникові. Раніше, кажуть екскурсоводи, найбільший дзвін було чути на 30 км., зараз – десь на 10. На третьому поверсі дзвіниці є дзвін вагою в 11,5 тонн! Від його звуків дрижить земля. Храм відомий своєю чудовою акустикою.

Щодо ікон, то в інтер‘єрі є деякі ще 1646 року, а головний іконостас був привезений з Москви. На "чудотворній" іконі оклад – золотий, зі справжніми діамантами та рубінами. Ікона коронована одним з пап римських.

В комплекс споруд лаври в Почаєві входять ще келії 1771-1780рр., архієрейський будинок 1825 року (в 1846р. тут зупинявся і працював Тарас Шевченко - про це нагадує меморіальна дошка), дзвіниця 1861-1871рр. (висотою 65 м.) і надбрамний корпус 1835 року. В розробці, плануванні, в підготовці інтер'єрів та організації будівельних робіт в Почаєві брали участь відомі архітектори Матвій та Петро Полейовські, Ксаверій Кульчицький.

В Лаврі є й печерна церква монаха Іова в справжній печері, там зберігаються його мощі.

З 1713 по 1832 роки Почаївський монастир був греко-католицьким, належав до Василіянського Чину. Саме у той час монастир був найбільше розбудований, зокрема тоді був збудований головний храм Лаври - Святоуспенський. З 1730 року діяла Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок.

Почаївська лавра - одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Йова (10 вересня). До її святинь належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобного Іова. 

     

Тривалість: 16 год.

Відстань: 540 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Стрий - Мукачеве - Чинадієве - Івано- Франківськ

Екскурсійні об'єкти: замок Паланок, центральна частина Мукачеве (при наявності вільного часу), вілла графа Шенборна

Вартість: під запит

Опис:

Замок Паланок  в Мукачеве – визначний історико-архітектурний, військово-фортифікаційний та історичний пам’ятник Закарпаття ХIV – ХVIII ст., який знаходиться на вершині 68-ти метрового згаслого вулкану на західній околиці міста.

Часу заснування замку не встановлено, однак достеменно відомо: ще коли замок був дерев’яним, його в 1089 році 50 днів воював половецький хан Кутєшко, та так і відступив без всякої надії на успіх, у 1241 році шестидесятитисячна орда татаро-монголів хана Батия двічі чинила облогу, та обидва рази не покорила його. Сама природа створила цей замок непереможним. За всю історію існування він жодного разу не був підкорений у відкритій і чесній боротьбі.

1396 – 1414рр. подільський князь Федір Корятович на місці старого дерев’яного побудував новий, кам’яний замок, що у модифікованому вигляді зберігся до наших днів. Новозбудований замок міг витримати вогонь будь-якої тогочасної артилерії і був забезпечений всім необхідним для життя і оборони, що відповідало вимогам того часу: товстими мурами до 5 метрів; шеститисячним постійно діючим гарнізоном; 164 гарматами крупного калібру і великою кількістю іншого озброєння; 60 бочками артилерійського пороху, різнокаліберними гарматними ядрами, іншим боєзапасом; величезною кількістю запасу харчів; 86 метровим колодязем, що забезпечував замок своєю власною водою.

1633–1711 роках Мукачівським замком володіють трансільванські князі династії Ракоці, які так удосконалили фортифікацію замку, що він не мав собі рівних у Центральній Європі.

Будували його зверху вниз протягом століть. Складається він із чотирьох терас, на яких збудовано три замки. Навколо першої, нижньої тераси, сухий рів, через який перекидався міст.  Башта, що охороняла ворота, не збереглася, залишився лише кам’яний фундамент.

Друга тераса розміщена над першою. На ній знаходиться Нижній замок, збудований у 1670 році. Підходи до нього охороняють два міцні бастіони, товщина їх стін досягає 3,5 м.

На третій терасі – Середній замок. У ньому були розміщені господарські, службові, житлові приміщення: комендатура, лицарський зал, арсенал, казарма, кухня.

Четверта, остання тераса, вища за попередню на 6 м. Тут збудований акрополь - Верхній, або Старий замок. Верхня тераса забудована дво- і триповерховими палатами, які утворюють невеликий двір, відкритий лише з боку Середнього замку. У приміщеннях жили його володарі. До палат прибудовано замкову церкву.

З другого поверху Верхнього замку потайний хід вів у башту Корятовича, де катували в’язнів. Фортецю не раз перебудовували, і архітектура її змінювалась. Сучасного вигляду фортеця набула на початку ХVІІІ ст. Утративши своє значення як фортеця, замок до 1897 року слугував тюрмою.

Нині у замку розміщений історичний музей. З висоти замку відкривається мальовнича панорама міста та його околиць.

  

Крім замку Паланок, в Мукачеве є ще цікаві туристичні місця, які варто відвідати: каплиця Св. Мартіна (14 ст.), жіночий монастир на Чернечій горі, міська ратуша, а також замок-вілла графа Шенборна в Чинадієво (діючий санаторій «Карпати»). Цей палац, або замок, був побудований графом Бухеймом Шенборном в 1890-1895 роках. Біля палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій з декоративним озером в центрі. Були висаджені рідкісні породи дерев – самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня, розовий бук, італійська глиниця... Вони й зараз ростуть біля санаторію. Сам замок побудований в романтичному стилі, поєднує в собі романські та готичні мотиви. Справді, в ньому є щось середньовічне. Оригінальність палацу ще й в тому, що він має 365 вікон (кількість днів у році),  52 димоходи (кількість тижнів у році) і 12 входів (алегоричний ряд можна доповнити самому)...

 

Тривалість: 8 год.

Відстань: 120 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Богородчани - Дзвиняч - Манява - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Манявський Скит, Блаженний камінь, Манявський водоспад (під запит; крім зимового періоду)

Вартість: під запит

Опис:

Велике село Манява (3.5 тис. жителів) розташоване на берегах річки Манявки. Воно стало відомим завдяки православному монастирю Манявський скит, що сховався в густому лісі на правому березі річки.

За легендою скит заснували ченці, що втікали на початку 1240-х років із розореної ордами хана Батия Києво-Печерської лаври. Через півтораста років татари добралися і сюди, знищивши культовий притулок. Відродження скиту почалося в 1608 році, коли в ці місця прийшов чернець-схимник, уродженець Тисмениці і випускник Острозької академії Іов Княгиницький, що прожив до цього 12 років в Афонському монастирі, що у Греції. В 1611 році був заснований скит, що вже через десятиліття отримав самоврядування і незалежність.

ХVІІ і ХІІІ ст.  стали часом розквіту і слави монастиря. Скиту підпорядковувались понад 500 православних монастирів Польщі, Болгарії, Румунії. Він мав статус трибуналу при виборах Львівських православних єпископів і виданні церковних книг. Авторитет монастиря був дуже високий навіть серед католиків – його патронували Потоцькі, а пожертви надходили навіть від польських королів.

У скиті відповідно до заповіту похований гетьман Іван Виговський, а в’їзна вежа-дзвіниця побудована на кошти легендарного корсунського полковника С. Морозенка. Ченці викуповували з татарського полону співвітчизників, навчали дітей у відкритих при монастирі школах - богословській та іконописній, якою кілька років керував знаменитий український художник, ієромонах І. Кондзелевич. В 1724 році кримські татари після довгої облоги розгромили монастир. Він знову відродився, але в 1785 році Манявський скит, останній бастіон православ'я в Західній Україні, був закритий Австрійською владою за настійним проханням конкурентів – греко-католицьких священиків-василіан. Багатообіцяюча легенда говорить, що, залишаючи монастир, ченці сховали в численних підземних приміщеннях незліченні багатства. В 1970-ті роки напівзруйнований монастир вирішили перетворити на музей і провели капітальну реконструкцію: відновлені Висока та інші вежі скиту, стіни, келії і господарські будівлі. У 1998 році скит повернули у лоно православ’я, а в 2003 році на старому фундаменті відбудована дерев'яна Хрестовоздвиженська церква.

За 380 метрів від скита, якщо піднятися вверх крутосхилом, можна побачити Блаженний камінь - унікальний, створений самою природою кам’яний грот. Перші відомості про камінь сягають ХІІІ ст. На вигляд – це кам'яна брила, що нагадує пащу велетенського звіра. З середини пащі тоненькою цівкою витікає вода. За давньою легендою у гроті Блаженного каменя поселилися двоє ченців. І жили вони тут, аж доки не був збудований скит, довго і багато молилися у своїй обителі, тому і набрала вода, що витікає з-під каменю, цілющих властивостей. А зцілює вона тіла і душі тих, хто живе з вірою у серці. Щороку Блаженний камінь відвідують тисячі туристів.

У декількох кілометрах від скиту вверх за течією річки розташований Манявський водоспад. Він є найвищим у Карпатах - висота падіння води досягає 16 метрів.

   
 

Тривалість: 14 год.

Відстань: 350 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Рогатин - Унів або Свірж - Перемишляни - Золочів - Підгірці - Олесько -  Буськ - Глиняни - Івано- Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Унівська лавра або Свірзький замок (на вибір); Золочівський замок; Підгірецький замок; Олеський замок

Вартість: під запит

Опис:

Олеський замок є, можливо, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни.

Минуле містечка та його укріплень, які були розташовані на давньому рубежі між Галичиною та Волинню ще у княжий період визначило подальшу долю Олеська в часи іноземних загарбань. Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною за вигідний розподіл української спадщини в 14 ст. винесла Олесько на політичний горизонт, по якому розмежовувалась експансія найближчих сусідів. Тоді битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення як ключ до Волині чи Галичини, і власне тут проходила демаркаційна лінія державних кордонів.

Перша письмова згадка про Олеський замок датується 1327 роком, коли він перейшов у володіння Юрія - сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії. Юрія запросили бояри на галицько-волинський князівський престол після того, як згас рід Романовичів. Ця дата дозволяє припустити, що замок побудував один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича - Андрій або Лев.

Підвищення, на якому збудували замок, було основою укріплення. Нижче, по схилу гори, кільцем проходив вал із частоколом, а далі - ще одна лінія оборони - вал з водяним ровом. Пагорб оточувала заболочена непрохідна рівнинна територія. На вершині пагорбу було збудовано фортечний, овальний в плані мур, близько 130 метрів за периметром.

Положення замку на кордоні Литви і Польщі зумовило постійну боротьбу за нього та часті зміни власників. Володарями Олеської фортеці в різні часи були: литовський князь Любарт; польський король Казимир Великий; Опольський князь Владислав - останній князь Галичини; Андрій Конєцпольський, родина Даниловичів тощо.

Під замком, там, де є химерні скульптури і трохи далі, там де пливе невеличка річка з містком, яка нагадує болото, кажуть можна почути зітхання душі, що не може знайти спокою. Існує романтична і трагічна легенда з тих часів про нещасливе кохання молодого магната Жолкевського, котрий постійно сватався до дочки Даниловича. А той звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, проте Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Адам Жолкевський під час гри в карти захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то в тому ж залі покінчив із собою. Його як самогубця не ховали на цвинтарі, а просто викинули в болото, яке було біля замку.

Олеський замок відомий у польській історії ще й тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський. А неподалік Олеського замку знаходиться  монастир капуцинів з костелом Святого Антонія.

 

Свірзький замок збудовано ймовірно в кінці XV ст. Від первісної будівлі залишилися тільки стіни нижніх ярусів. Замок мав добре оборонне розташування, побудований на відособленій горі, оточений болотами, ставками, ровами і розвідним мостом.

В 1648 році замок спалили татари, а під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького в 1648-1654 роках його декілька разів брали козаки.

Сучасного вигляду Свірзький замок набув в період з середини XVII ст. по XIX ст., коли став родинною резиденцією графів Цетнерів. Цетнери перебудували замок, заклали парк з ставками, побудували багато господарських будівель. Під час ІІ-ї світової війни замок був пограбований і частково зруйнований. Нова реставрація замку проводилася в 1975 – 1983 роки.

    

Під час ІІ-ї Світової війни споруда сильно постраждала, а після війни художні цінності були значною мірою знищені радянськими військовослужбовцями Золочівського гарнізону, а те, що залишилось, передали до львівських музеїв.

Прикро, що цей єдиний на Україні королівський замок, радянська влада прирекла на знищення: спочатку вивезли до Ленінграда дивовижні скульптури, які прикрашають тепер Літній Сад, а згодом відкрили в замку обласний санаторій для хворих на туберкульоз. Лише вісім років тому тут розпочалися реставраційні роботи. Справді неповторного вигляду архітектурному ансамблю в Підгірцях надає парк, в зелені якого ховаються замок, заїжджий двір та цілий ряд інших споруд. В давнину саме парк справляв на гостей значно сильніше враження, аніж замок. Побудований на рівні найкращих зразків так званих «італійських» парків, він є найдавнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу.

Підгорецький замок виступив у ролі Лувра у кінофільмі «Три мушкетери».

   

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.

У першій половині 17 ст. в Золочеві на місці старого дерев’яного замку було збудовано новий, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та pови з водою. Замок збудований за проектом невідомого італійського архітектора на кошти Якуба Собєського у 1634 році як оборонна фортеця. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти виїзної вежі знаходиться Китайський палацик – унікальна пам’ятка архітектури. Таких палациків налічується лише три в Європі (Сан-Сусі, Петергоф, Золочів). Палац має вигляд двоповерхової шпилястої ротонди з одноповерховими бічними прибудовами.

 Золочівський замок - фортеця, що нагадує величезний камінь, який зайняв свою нішу і який нікому не під силу зрушити з місця. Замок - справжня кам'яна перлина, архітектурна пам'ятка, що є гордістю не тільки міста, але всієї Західної України. Історія замку цікава і багата на історичні та романтичні пригоди...

   

Унівський монастир виник серед прекрасного прикарпатського ландшафту, що поєднує гористу місцевість, соковиті долини та родючі поля. Ще не знайдено писемних свідчень про точну дату заснування монастиря, однак в архівних документах початку XIV ст. Унів зазначається як відомий духовний центр Галичини.

Спеціальною грамотою від 30 липня 1542 року польський король узаконив статус Унівської архимандрії, маєтності та право вибару архимандрита залишилися виключно за ченцями. У тому ж часі помітно активізувалися грабіжницькі походи татарських орд на українські землі. Серед писемних джерел існують відомості про те, що у 1549 році "манастир татарове спалили". Після татарського нашестя ктитором монастиря став Олександр Ванько Лагодовський. Давній переказ розповідає, як, зенедужавши на хворобу ніг, Ванько побачив у сні Богородицю, яка порадила йому шукати неподалік у лісі цілюще джерело. Чудесно зцілившись, шляхтич дає обітницю відродити знищену обитель.

В XVI ст. розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а згодом - чотирьох наріжних веж та мурів. Зберігся надгробок Лагодовського - один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (оригінал зберігається в Олеському замку).

Окремо від будівель чоловічого монастиря на Чернечій горі була жіноча Преображенська обитель, храм якої згадується в 1557 році. Наприкінці XVIII ст. ця обитель виглядала досить скромно, тому 1763 році вирішили її ліквідувати, церкву і дзвіницю розібрали.

Чернеча гора в Уневі є тим неповторно спокійним місцем, де знаходиться цвинтар, на якому спочивають ченці. Зачаровує тиша і краса цього місця, надихаючи на молитву...

  

Тривалість: 12 год.

Відстань: 300 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Рогатин - Перемишляни - Львів - Івано- Франківськ

Екскурсійні об'єкти: площа Ринок, Високий Замок, Собор св. Юра, Успенський собор, оперний театр ім. Заньковецької тощо, на вибір - Личаківське кладовище або Шевченківський гай

Вартість: під запит

Опис:

Як справжній діамант Східної Європи, Львів нагадує музей під відкритим небом, у ньому знаходиться 2000 історичних, архітектурних і культурних пам'яток.

Місто було засновано в середині ХІІІ ст. (1256р.) князем Данилом Галицьким і названо на честь його сина Лева. В середині XІІІ ст. завдяки опіці володарів з династії Романовичів Львів стає високорозвинутим містом та столицею Галицько-Волинської держави.

Вигідне розташування Львова на перехресті торговельних шляхів з портів Чорного та Балтійського морів, з Києва, Центральної та Західної Європи сприяло його швидкому економічному розвитку. Географічне положення та природні ресурси вабили чужинців: татар, німців, угорців, поляків, литовців, австрійців та шведів. Протягом віків вони приносили сюди свої культуру і традиції, релігію – звідси в архітектурі Львова суміш готики та барокко, ренесансу та романського стилю, рококо та ампіру, сучасної еклектики та конструктивізму.

Старий Львів – це перш за все площа Ринок, центр і осередок його громадського, економічного і культурного життя. Шість століть історія Львова нерозривно зв’язана з цією порівняно невеликою, майже квадратною площею розміром 142 на 129 м. Тут знаходився магістрат, палаци і будинки значних городян, тут торгували, тут вершили суд і розправу.

Площа Ринок була свідком найбільш важливих міських подій з 1356 року, з часу прийняття Магдебурзького права.

Сьогодні Львів є скарбницею національних ідей та культури, це економічний, освітній та культурний центр Заходу України. У ньому багато музеїв, картинних галерей, театральних та музичних труп. Величний Львівський театр опери та балету має надзвичайно насичений сезон. У Львові розташовані 12 закладів вищої освіти, він має справедливо заслужену репутацію міста з високим рівнем освіти. Саме тут знаходиться один з найстаріших у Центральній Європі та перший заснований в Україні університет.

До найбільш вагомих історико-культурних та архітектурних пам'яток міста відносять площу Ринок -  всі будинки на цій площі є пам’ятками архітектури XVI-XІX ст.: Ратуша, Чорна Кам’яниця, Італійський дворик, будинки Корняктів, Архієпископів, Любомирських, Масарі, Успенська церква, Порохова вежа, Міський та Королівський арсенали, пл. Підкови, вул. Вірменська, костел і монастир Домініканців та Бернардинів, Оперний театр; кафедральний собор св. Юра (головна святиня Української Греко-Католицької Церкви, резиденція її митрполитів); Вірменський Кафедральний собор; Костел Єзуїтів; гора Високий замок; палац Потоцьких; комплекс Львівських університетів; Личаківський меморіальний цвинтар  (занесений до світової спадщини ЮНЕСКО,  тут знаходяться могили  І. Франка,  М. Шашкевича,  С. Крушельницької,  композиторів  С. Людкевича,  А. Кос-Анатольського   та   В. Івасюка,  архітектора З. Горголевського); музей народної архітектури і побуту під відкритим небом „Шевченківський гай”; аптека-музей; музей пивоваріння; музею зброї „Арсенал” тощо.

2 грудня 1998 року у місті Кіото ансамбль історичного центру Львова було внесено до Списку Світової Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

       

Тривалість: 18 год.

Відстань: 630 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Перемишляни - Золочів - Броди - Дубно - Луцьк - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: замок Любарта, центральна частина міста

Вартість: під запит

Опис:

Луцьк – одне із найдревніших міст України. Першу згадку про Луцьк знаходимо під 1085 роком в Іпатіївському літописі, коли місто опинилося в центрі міжусобної боротьби нащадків Ярослава Мудрого.  Проте археологічні дослідження дають підстави вважати виникнення граду близько 1000 року.

Найбільш вірогідна версія походження назви Луцьк (давнє – Лучеськ) пов’язана з географічним розташуванням міста на повороті (луці) річки Стир. Слід зазначити, що виникнення граду відбувалося на острові утвореному  Стиром та його рукавами, що зумовлено передусім оборонними міркуваннями. На сучасних картах – це територія Державного історико-культурного заповідника „Старий Луцьк”.

Піднесення ролі Луцька в якості столиці Волинської землі тісно пов’язане з князюванням Любарта-Димитрія в другій половині ХІV ст. Саме він, шляхом заміни дерев’яних укріплень цегляними, змінив зовнішній вигляд фортифікаційних укріплень Луцька. Син великого литовського князя Гедиміна, Любарт, одружений на місцевій княжні, став справжнім захисником Волині. За його князювання у Луцькому замку зосереджуються всі органи управління Волинню: адміністративні,  судові і церковні. Після смерті Любарта Луцьк продовжує залишатися резиденцією литовсько-руських князів: Вітовта (1392-1430рр.) та Свидригайла (1431-1452рр.). За панування Вітовта в 1429 році в Луцьку відбувся відомий з’їзд європейських монархів, основними дійовими особами якого були литовський князь, польський король Владислав ІІ Ягайло, імператор Сигізмунд Люксембурзький. Важливим моментом в суспільно-політичному і економічному житті луцьких міщан ХV ст. було дарування магдебурзького права у 1432 році.

Після Люблінської унії 1569 року Волинь потрапляє до складу Королівства Польського, а Луцьк стає столицею новоутвореного воєводства і резиденцією воєвод; в 1795 році, після третього  поділу Польщі, край і його столиця опинилися у складі Російської імперії; згідно Ризького договору 1920 року західна Волинь потрапляє до складу ІІ Речі Посполитої; восени 1939 року черговий раз історія робить крутий поворот і місто опиняється у складі СРСР.

В Луцьку є чимало історико-культурних пам’яток та визначних місць цікавих для туристів:

Замок Любарта - споруджений в 13-14 ст. Має три вежі: Вежа Любарта (на честь Любарта, що володів Луцьком 1340-80рр.), Стирова або Вежа Свидригайла, й Владичева вежа, в якій розташований музей дзвонів (один з небагатьох, а може вже і єдиний музей, де зібрано ціла колекція різноманітних дзвонів).

Синагога - споруджена 14-16 ст., не зважаючи на заборони і обмеження щодо будівництв синагог пап Олександра Третього (1159р.) та Пйотрковського (1542р.), як справжній шедевр оборонного будівництва, вона входила в оборонну ланку кільця Обхідного замка. Зазнала багато руйнувань.

Кірха - лютеранська кірха побудована на початку 20 ст. в стилі неоготики. Її будівництво було пов'язане з поселенням німецької колонії.

Будинок Лесі Українки - двоповерховий будиночок, що здобув славу саме завдяки своїм мешканцям - у 90-х роках 19 ст. тут проживала родина Косачiв, що подарувала Україні двох талановитих письменниць - Олену Пчiлку та Лесю Українку.

Покровська церква - побудована у 15 ст. Колись тут була ікона Волинської Богоматері, яка відноситься до 13-14 ст.

Святотроїцький кафедральний собор (1752-1755рр.).

Єзуїтський монастир - споруджено в 16-17 ст. До складу монастиря входить Петропавлівський костел (1606-1610рр.) з підземеллями, дзвіниця (1539р.), келії (1606-1610рр.).

Монастир Брігідок - споруджений на місці палацу у 1624 році. Пожежа 1724 року завдала шкоди, тому був частково перебудований і відновлений. 1846 року монастир закрито, тут влаштували в'язницю, а потім... музичне училище.

Луцький Верхній замок — один з найбільших і найдавніших на Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він слугував резиденцією глави держави...

Верхній замок - своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим — за ім'ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь.

Цей замок є одним з найбільших і найдавніших в Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він, разом з примикаючим Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, cпадкоємиці Київської Русі, робить цей замок відмінним від усіх замків України. У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі і Росії.

Після смерті Вітовта польський король спробував оволодіти луцькою твердинею, а через неї і всією Волинню. Проте в час короткої, але жорстокої і кровопролитної Луцької війни 1431 року страж Волині витримав понад місячну облогу й руйнівні штурми польського війська та відстояв незалежність краю.

Зміщений з великокнязівського столу в Литві, Свидригайло як альтернативу обрав Луцький замок, розбудувавши тут свою резиденцію автономної держави за литовським зразком. 

Впродовж багатьох віків тут діяв крайовий уряд і соборний крилос Луцько-Острозької єпископії, збиралися сейми і станові суди волинської шляхти. Знаменита замкова канцелярія створила і зберегла для України півтора мільйони документів з її історії. Через цю школу адміністративного управління пройшла плеяда визначних громадських і державних діячів, серед яких був і гетьман України Іван Виговський.

Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст.  

В замку, на фундаментах князівського палацу, який примикав до В’їздової башти, останнім луцьким старостою Ю.Чарторийським був зведений будинок повітової канцелярії і шляхетських судів. Нині в ньому розмістився художній музей відділ Волинського краєзнавчого музею.

Посередині замкового двору від давньоруських часів існувала соборна церква Івана Богослова. В ній захоронені луцькі князі та єпископи, серед них і будівничий замку Дмитро-Любарт. Зараз над розкритими археологами мурами древньої святині, що 600 літ була духовною столицею східної Волині, споруджено павільйон, в якому планується створення музею.

Будиночок з колонами – повітова скарбниця військового відомства –  постав на місці двору владики у  1807 році і нині пристосований під виставки приватних колекцій.

За повітовою скарбницею розташована Владича башта, утримувана в давні часи на кошти владики, від чого і одержала відповідну назву. В ній окрім експозиції замкового арсеналу можна відвідати і єдиний в Україні музей дзвонів.

Під муром, що змикає Владичу і Стирову башти, знаходиться досить великий підвал, в якому зберігались запаси продуктів на випадок облоги замку.

Стирова башта використовувалась замковою канцелярією і архівом, тож, власне, завдяки їй збережено півтора мільйони документів в так званих гродських книгах. Підвальний поверх вежі служив в’язницею для засуджених до страти. В ній провів останні дні свого життя поет і громадський діяч XVIІ – початку XVIІІ ст. Данило Братковський.

Тривалість: 14 год.

Відстань: 370 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Снятин - Русів - Криворівня - Коломия - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: місця пов'язані з творчістю письменників (будинки, музеї тощо)... 

Вартість: під запит

Опис:

Це одна з найцікавіших екскурсій по Прикарпаттю, яка знайомить з життям і творчістю Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, які проживали та відвідували наш край.

Під час поїздки Ви побуваєте у Коломиї, Криворівні, Русові та Снятині, побачите та почуєте багато цікавого, відвідаєте музеї...

 

Тривалість: 14 год.

Відстань: 320 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Городенка - Борщів - Кривче - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Кривченські печери, Джуринський водоспад 

Вартість: під запит

Опис:

У селі Кривче, високо над долиною річки Циганки, біліють скелясті гіпсові урвища. В одному із них міститься вхід до Кришталевої печери, що має довжину лабірантів 23 км. Вона єдина, яка доступна для відвідування туристів, окрім того, вважається найкрасивішою печерою України. Перед нами майже три кілометра екскурсійного маршруту в світ казки.

Геологічна державна природна пам’ятка, лабіринтова печера карстового походження в гіпсах, містить типові девонські відклади з численними рештками фауни. Під час екскурсії ви почуєте багато легенд про фантастичних мешканців цього дивовижного царства, зможете помилуватися його красою.

Крім того, печера має лікувальні властивості для хворих бронхіальною астмою, бронхітом та гіпертонією. Особливість “Кришталевої” полягає в тому, що в ній спостерігається підвищена іонізація повітря й практично повна відсутність бактерій. У будь-яку пору року температура у печері +11 градусів за відносної вологості повітря близько 100%.

Нирківський каньйон -  є одним з найкрасивіших куточків Придністровського Поділля, це ділянка долини ріки Джурин (ліва притока Дністра) біля села Нирків Заліщицького району Тернопільської області.

Головною прикрасою Нирківського каньйону є мальовничий Джуринський водоспад – найбільший в Україні рівнинний водоспад, який утворився в місці прориві ріки Джурин через шийку меандру. Потоки води спадають декількома каскадами загальною висотою біля 20-ти метрів. Шум води чути за декілька сотень метрів.

Неподалік водоспаду знаходяться  рештки Червоноградського замку (дві величні вежі) – однієї з твердинь часів Галицько-Волинського князівства.

  

Тривалість: 16 год.

Відстань: 450 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Городенка - Борщів - Скала-Подільська - Кам'янець-Подільський - Хотин - Чернівці - Коломия -  Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: руїни фортеці в Скалі-Поділській; в Кам'янці-Подільському - фортеця, Старе місто; Хотинська фортеця

Вартість: під запит

Опис:

Кам'янець-Подільський... Чудове старовинне, мальовниче місто, місто, що зберегло дух середніх віків. Тут Ви побачите одну з найбільших оборонних споруд України, фотецю, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60-90-х рр. XIV cт. Високий скелястий берег річки Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими надписами...

Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від решти районів міста глибоким каньйоном річки Смотрич.

Архітектура Старого міста - заповідника зберегла зразки культур різних народів (українців, поляків, вірмен, турків і росіян) та релігій (православної, католицької, іудейської, мусульманської), а саме: Турецький мінарет 17 ст.; турецький та вірменський бастіони 17 ст.; Миколаївська (вірменська) церква 14 ст.; дерев'яна Хрестовоздвиженська церква 18 ст.; монастирські комплекси 15-18 ст. орденів Домініканів, Францисканів.

Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з'єднує місто та Замковий комплекс.  Він викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез,  міст було зведено римлянами у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію.

Завдяки унікальному поєднанню містобудівної, архітектурної, історичної спадщини Старого міста з ландшафтом каньйону річки Смотрич „Культурний ландшафт каньйону” визначено кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Невід'ємною частиною Старого міста, його перлиною, є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам'янця-Подільського, його символом. Історія заснування фортеці починається в XII столітті. Немов продовження кам'яних скель височать башти фортеці. Одинадцять башт входять до складу фортеці, кожна має свою назву і свою історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув'язнений Устим Кармелюк...

 

Розташований на важливих транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під свої­ми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького.

Назва міста, ймовірно, походить від дієслова "хотіти": це місце було завжди бажане для древніх поселенців, вони завжди хотіли жити у цьому красивому і багатому краї (інші версії пояснюють походження назви міста від слов'янського імені Хотин або від імені вождя даків Котизона).

У вересні - на початку жовтня 1621 року біля стін Хотинської фортеці проходили події знаменитої Хотинської війни, яка прославила запорозьких козаків і їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала зламним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос в літературі.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: "Гадюка", "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Три мушкетери", "Чорна стріла", "Стара фортеця", "Стріли Робін Гуда". Серед недавніх - екранізація кіностудією ім. Олександра Довженка твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика "Яса".

  

Тривалість: 8 год.

Відстань: 150 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Отинія - Коломия - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: міська ратуша, центральна частина міста, музей писанки, музей історії міста Коломиї, музей Гуцульщини та Покуття

Вартість: під запит

Опис:

Історія стародавньої Коломиї, особливо її долітописна доба, сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам'ятки, які підтверджують, що майже 6 тис. років тому у цій місцевості жили племена, які залишили після себе відому трипільську культуру. Археологічні знахідки разом з пісенними джерелами засвідчують, що Коломия належить до найдавніших галицьких міст. Перша літописна згадка про неї в Галицько-Волинському літописі під 1241 році: "... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам..."

Хоча, звичайно ж, місто виникло задовго до першої згадки документів про нього. Була тут і фортеця на горі над Чорним Потоком, від якої до нашого часу нічого не залишилося. Замок відновили вже за польського панування (Коломия увійшла до Речі Посполитої в середині XIV столітття). Але розмістилася твердиня вже не на пагорбі, а в районі теперішньої коломийської ратуші. Це був так званий "Старий двір".

1405 року місто отримало Магдебурзьке право, а вже за 6 років тут захазяйнували волохи: місто і все Покуття було продане на 25 років молдавському господареві Олександру - як бакшиш за обіцянку виступити на боці Польщі проти сусідньої Угорщини. Дипломатичні ігри, де пішаками були прості жителі міста... 

В 1490 році Коломийський замок пав перед 10 000 бунтівників повсталого Івана Мухи. А наступні 150 років були чи не найважчим в історії Коломиї. Напади татар, турків, волохів практично щороку грабували місто. Тільки палала Коломия в 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках. Не дивно, що з тих часів так мало збереглося міських споруд - лише дерев'яна церква на цвинтарі, і все. Під час одного такого нападу було зруйновано домініканський монастир над Прутом, а ченці були повішані на хрестах кляшторного цвинтаря.

Площа Ринок за Середньовіччя відрізнялася від знайомої нам тепер. Це був великий незабудований майдан з ратушею посередині. У 1865 році пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і більшу частину кам'яниць навколо Ринку. 1877 року звели нову ратушу, вибравши для цього дуже незвичне розташування: на розі. Більше в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв впівоберта до головної площі. На тому місці, де б мала стояти - за традицією - ратуша - звели будинки для погорільців.

Як і багато інших прикарпатських міст, Коломия багатіла на солі. Сіллю торгували, сіль добували в селах біля міста. У 1565 році в місті було 50 зваричів солі. А ще місто було чималим транзитним пунктом на шляху до Львова чи Києва. У Коломиї в 1565 році було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Більше того! Купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.

Старовинне місто покаже Вам свою історію - величний парафіяльний костел у стилі бароко, який було споруджено 1775 року, військові казарми, ратушу та магістрат, костел єзуїтів, гімназію і скарбничий уряд, будинок товариства "Сокіл" і колишню школу уршулянок, залізничний вокзал та Свято-Михайлівську церкву, а також перлину дерев'яної архітектури — Благовіщенську (або Спаську) церкву в  Коломиї, яка збудована 1587 року, відому ще й своїм чудовим іконостасом та дзвіницею,  а також унікальний музей писанки, музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, музей історії міста Коломиї.