Тривалість: 10 год.

Відстань: 200 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Коломия - Пістинь - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: маєток Святого Миколая в Пістині; в Коломиї - міська ратуша, центральна частина міста, музей писанки, музей історії міста Коломиї, музей Гуцульщини та Покуття.

Вартість: під запит

Опис:

 У мальовничому куточку Покутсько-Буковинських гір, який є чи не найдивовижнішим регіоном України, з ласки Божої на окраїні села Пістинь Косівського району на території Національного природного парку «Гуцульщина» з 2004 року активно діє «Маєток Святого Миколая».

19 грудня 2006 року гостинно відкрито перший будиночок комплексу «Маєток Святого Миколая», зроблений з дерева в оригінальному гуцульському стилі. У ньому облаштовано робочий кабінет та світлицю Святого Миколая, де він разом із своїми помічниками працює без вихідних цілий рік, а 19 грудня запрягає коней і на санях виїжджає з Маєтку, щоб розвезти дітям подарунки. Якщо йому по дорозі трапляються хлопчики й дівчатка, він обов’язково зупиняється, розпитує їх про добрі вчинки, що вони зробили, а тільки потім дає подарунок. А за нікчемні вчинки соромить.

У Маєтку Святого Миколая відкрито також майстер-клас дитячої іграшки, кімнату-музей новорічно-різдвяної іграшки. Святкові листівки, різнобарвні ліхтарики та багато ялинкових іграшок прикрашають кімнату. Тут можна побачити, як люди з давніх часів вітали одне одного з Різдвом Христовим та Днем Святого Миколая. Іграшкові Діди Морози та Санта Клауси зайняли цілу полицю. Вони були виготовлені в різних країнах світу і надіслані до Маєтку в подарунок. Під стелею яскраво світиться люстра, прикрашена сріблястими скляними фігурками ангелів-охоронців. Тут є також кімната-музей природи, яка розповідає про тварин та рослини мальовничих Карпат. А у кімнаті відпочинку можна зручно розміститися на різьблених дерев’яних лавах, визирнути у віконце і ще раз полюбуватись незабутньою природою цього прекрасного місця. В майстер-класі всі бажаючі можуть власними руками зробити для себе іграшку із спеціальних заготовок, оволодіти найрізноманітнішими видами народних ремесел: різьбою та інкрустацією, писанкарством, вишивкою, килимарством, гончарством, мосяжництвом, бондарством та іншими. (http://mykolaj.if.ua/)

Історія стародавньої Коломиї, особливо її долітописна доба, сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам'ятки, які підтверджують, що майже 6 тис. років тому у цій місцевості жили племена, які залишили після себе відому трипільську культуру. Археологічні знахідки разом з пісенними джерелами засвідчують, що Коломия належить до найдавніших галицьких міст. Перша літописна згадка про неї в Галицько-Волинському літописі під 1241 році: "... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам..."

Хоча, звичайно ж, місто виникло задовго до першої згадки документів про нього. Була тут і фортеця на горі над Чорним Потоком, від якої до нашого часу нічого не залишилося. Замок відновили вже за польського панування (Коломия увійшла до Речі Посполитої в середині XIV столітття). Але розмістилася твердиня вже не на пагорбі, а в районі теперішньої коломийської ратуші. Це був так званий "Старий двір".

1405 року місто отримало Магдебурзьке право, а вже за 6 років тут захазяйнували волохи: місто і все Покуття було продане на 25 років молдавському господареві Олександру - як бакшиш за обіцянку виступити на боці Польщі проти сусідньої Угорщини. Дипломатичні ігри, де пішаками були прості жителі міста... 

В 1490 році Коломийський замок пав перед 10 000 бунтівників повсталого Івана Мухи. А наступні 150 років були чи не найважчим в історії Коломиї. Напади татар, турків, волохів практично щороку грабували місто. Тільки палала Коломия в 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках. Не дивно, що з тих часів так мало збереглося міських споруд - лише дерев'яна церква на цвинтарі, і все. Під час одного такого нападу було зруйновано домініканський монастир над Прутом, а ченці були повішані на хрестах кляшторного цвинтаря.

Площа Ринок за Середньовіччя відрізнялася від знайомої нам тепер. Це був великий незабудований майдан з ратушею посередині. У 1865 році пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і більшу частину кам'яниць навколо Ринку. 1877 року звели нову ратушу, вибравши для цього дуже незвичне розташування: на розі. Більше в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв впівоберта до головної площі. На тому місці, де б мала стояти - за традицією - ратуша - звели будинки для погорільців.

Як і багато інших прикарпатських міст, Коломия багатіла на солі. Сіллю торгували, сіль добували в селах біля міста. У 1565 році в місті було 50 зваричів солі. А ще місто було чималим транзитним пунктом на шляху до Львова чи Києва. У Коломиї в 1565 році було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Більше того! Купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.

Старовинне місто покаже Вам свою історію - величний парафіяльний костел у стилі бароко, який було споруджено 1775 року, військові казарми, ратушу та магістрат, костел єзуїтів, гімназію і скарбничий уряд, будинок товариства "Сокіл" і колишню школу уршулянок, залізничний вокзал та Свято-Михайлівську церкву, а також перлину дерев'яної архітектури — Благовіщенську (або Спаську) церкву в  Коломиї, яка збудована 1587 року, відому ще й своїм чудовим іконостасом та дзвіницею,  а також унікальний музей писанки, музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, музей історії міста Коломиї.

  

Тривалість: 6 год.

Відстань: 110 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Надвірна - Пасічна  - Букове - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Бухтівецький водоспад. 

Вартість: під запит

Опис:

   
  

Тривалість: 14 год.

Відстань: 290 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Коломия - Шешорські водоспади - Косів - Криворівня - Верховина - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: в Коломиї - міська ратуша, музей писанки, музей Гуцульщини та Покуття; в Косові - цетральна частина міста та сувенірний базар; в Криворівні - музей І. Франка, хата-гражда (під запит); в Верховині - музей Кумлика; в Шешорах - знамениті водоспади. 

Вартість: під запит

Опис:

Історія стародавньої Коломиї, особливо її долітописна доба, сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам'ятки, які підтверджують, що майже 6 тис. років тому у цій місцевості жили племена, які залишили після себе відому трипільську культуру. Археологічні знахідки разом з пісенними джерелами засвідчують, що Коломия належить до найдавніших галицьких міст. Перша літописна згадка про неї в Галицько-Волинському літописі під 1241 році: "... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам..."

Хоча, звичайно ж, місто виникло задовго до першої згадки документів про нього. Була тут і фортеця на горі над Чорним Потоком, від якої до нашого часу нічого не залишилося. Замок відновили вже за польського панування (Коломия увійшла до Речі Посполитої в середині XIV столітття). Але розмістилася твердиня вже не на пагорбі, а в районі теперішньої коломийської ратуші. Це був так званий "Старий двір".

1405 року місто отримало Магдебурзьке право, а вже за 6 років тут захазяйнували волохи: місто і все Покуття було продане на 25 років молдавському господареві Олександру - як бакшиш за обіцянку виступити на боці Польщі проти сусідньої Угорщини. Дипломатичні ігри, де пішаками були прості жителі міста...

В 1490 році Коломийський замок пав перед 10 000 бунтівників повсталого Івана Мухи. А наступні 150 років були чи не найважчим в історії Коломиї. Напади татар, турків, волохів практично щороку грабували місто. Тільки палала Коломия в 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках. Не дивно, що з тих часів так мало збереглося міських споруд - лише дерев'яна церква на цвинтарі, і все. Під час одного такого нападу було зруйновано домініканський монастир над Прутом, а ченці були повішані на хрестах кляшторного цвинтаря.

Площа Ринок за Середньовіччя відрізнялася від знайомої нам тепер. Це був великий незабудований майдан з ратушею посередині. У 1865 році пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і більшу частину кам'яниць навколо Ринку. 1877 року звели нову ратушу, вибравши для цього дуже незвичне розташування: на розі. Більше в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв впівоберта до головної площі. На тому місці, де б мала стояти - за традицією - ратуша - звели будинки для погорільців.

Як і багато інших прикарпатських міст, Коломия багатіла на солі. Сіллю торгували, сіль добували в селах біля міста. У 1565 році в місті було 50 зваричів солі. А ще місто було чималим транзитним пунктом на шляху до Львова чи Києва. У Коломиї в 1565 р. було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Більше того! Купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.

Старовинне місто покаже Вам свою історію - величний парафіяльний костел у стилі бароко, який було споруджено 1775 року, військові казарми, ратушу та магістрат, костел єзуїтів, гімназію і скарбничий уряд, будинок товариства "Сокіл" і колишню школу уршулянок, залізничний вокзал та Свято-Михайлівську церкву, а також перлину дерев'яної архітектури — Благовіщенську (або Спаську) церкву в  Коломиї, яка збудована 1587 року, відому ще й своїм чудовим іконостасом та дзвіницею,  а також унікальний музей писанки, музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, музей історії міста Коломиї.

       

Місто Косів – культурно-туристичний центр, який знаходиться на території Національного природного парку «Гуцульщина». Тут, серед багатства гірських ландшафтів досі збереглись унікальні види флори і фауни, джерела мінеральних вод та гірські водоспади.  Косів та його околиці славні не тільки своєю унікальною природою, чи неповторними звичаями і обрядами його мешканців. Косів – це світова Мекка народно-прикладного мистецтва. Тут представлені не якісь окремі його види, як в інших відомих світових центрах, а практично всі!

Із умілих і працьовитих рук місцевих майстрів виходять Великодні писанки, різьблені, інкрустовані й випалені дерев'яні вази, шкатулки, рахви, пласти, орли, ложки, діжки, бербениці, розписані керамічний посуд, куманці, скульптурки, кахлі, вишиті і ткані сорочки, рушники, килими і верети, ліжники, вироби із бісеру, металу і шкіри...

В Косові знаходиться унікальний і єдиний в Європі Інститут декоративно-прикладного мистецтва з понад сторічною історією, в якому викладають знамениті майстри – нащадки відомих у всьому світі родин Корпанюків, Шкрібляків та Дручкових.

Криворівня  - одне із найстаріших сіл на Гуцульщині (перша письмова згадка про нього походить з 1654р.). Відомий етнограф Володимир Гнатюк назвав його “українськими Афінами”. А Михайло Коцюбинський з не меншим захопленням описував своє перебування в Криворівні: “...яка велична тут природа, яке первісне життя... Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюся, слухаю і учусь...”. Гуцульський край справив на Коцюбинського велике враження, і він написав повість "Тіні забутих предків". Тут зняв свій відомий однойменний фільм геніальний режисер Сергій Параджанов.

На початку ХХ ст. Криворівня на кілька літніх місяців ставала “літньою столицею” української культури і літератури. Крім Франка, сюди приїжджав Василь Стефаник, Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська, Йосип Маковей, Антін Крушельницький, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, багато інших художників, літераторів. Михайло Грушевський тут мав власну віллу, проте вона згоріла.

Зараз це відоме карпатське село – неофіційна столиця Гуцульщини - бореться за статус села-музею, на його території знаходиться 14 історичних пам’яток: музей І. Франка, гуцульська хата-гражда, церква Різдва Пресвятої Богородиці, у якій, подейкують, народний месник Довбуш зустрів горезвісну Дзвінку, а в ХХ ст. потайки одружився І. Миколайчук.

Та не менш знаменита Криворівня пінявим Чорним Черемошом, зеленими верхами вздовж ріки, густими лісами, квітучими лугами, і повітрям незвичайної чистоти.

   

Тривалість: 8 год.

Відстань: 180 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Надвірна - Яремче - Татарів - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: водоспад Гук (Женецький). 

Вартість: під запит

Опис:

    
  

Тривалість: 3-4 год.

Вид екскурсії: пішохідна

Опис: детальніше   

Додатково оплачується: вхідні квитки; проїзд громадським транспортом; особисті витрати.

Тривалість:  2-3 дні.

Відстань:  1580 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Умань - Звенигородка - Корсунь-Шевченківський - Канів - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Тарасова гора, літературно-меморіальний музей Шевченка, Тарасова світлиця,  Успенський собор, бронепоїзд. 

Вартість: під запит, в залежності від нічлігу.

Опис:

 
Територія Канева та його околиці здавна були заселені. В археологічних культурних шарах знаходять залишки матеріальної та духовної культури, починаючи з палеоліту (25 тисяч років тому). Тут знайдені поселення доби мезоліту, всесвітньовідомої трипільської культури, середньодніпровської культури бронзового віку, скіфські древності, ранньослов’янські, давньоруські пам’ятки. Всього — більше 30 пам’яток.

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві тлумачать Канів як слово татарського походження, що означає «ханський перевіз» або «місце крові».  За народним переказом, Канів походить від назви птаха канюка.

Перша літописна згадка про Канів відноситься до 1144 року. Тоді київський князь Всеволод заснував тут церкву св. Георгія, яку пізніше назвали Успенським Собором. Вона і сьогодні прикрашає місто.

 Дані 1149 року розповідають про перебування в Каневі князя Гліба, одного із синів Юрія Долгорукого.

 З 1155 року Канів відомий як офіційне місце переговорів руських князів з половецькими послами.

У 1240 році місто захопила монголотатарська орда хана Батия. Багато років у Каневі перебували ханські баскаки, намісники та збирачі податей.

Близько 1362 року Каневом заволоділи литовські феодали. Через місто проходив важливий торгівельний шлях з Аравії, Індії, Ірану до північних країн. З середини ХV століття тут формувалося українське козацтво. У 1511 році черкаським і канівським старостою стає Остафій Дашкевич, який посилював утиски, чим викликав незадоволення місцевого населення, навіть повстання.

Пізніше тут сидить старостою Дмитро Вишневецький. Десь із того часу Канів стає своєрідною козацькою святинею. Сюди приїздять літні запорожці, оселяються поруч з Канівським монастирем на чернечій горі. 1574 року тут поховали гетьмана Якова Шаха, а 1578 року козаки перевезли сюди останки страченого у Львові Івана Підкови. Канів є місцем народження та поховання відомого козацького ватажка Самійла Кішки.

А неподалік від Канева в Трахтемирові у ХV—XVI ст. існував замок та козацький монастир, де зберігалися скарби запорожців та розташовувався відомий шпиталь - один із перших лікувальних закладів України. Тут знаходиться могила відомого козака Мухи, а козацьке кладовище зберегло кам’яні нагробки з написами. У 1578 році Трахтемирів стає першою столицею реєстрового козацтва. Якщо у вас буде час, неодмінно побувайте в Трахтемирові. Зараз тут створено історико-культурний заповідник «Трахтемирів», який об’єднав історико-культурні пам’ятки та пам’ятні місця цього унікального куточка нашої землі.

Повертаючись до історії Канева, зазначимо, що перепис населення 1552 року фіксує навколо міста невеликі козацькі хутори. В 1600 році Каневу надано Магдебурзьке право.

Населення Канева брало найактивнішу участь у козацько-селянських повстання ХVІ—ХVІІ ст. Тут відбулися такі відомі битви, як з литовцями 1536р., з поляками 1625р., 1644р. козаків під проводом І. Брюховецького з військами Чернецького і гетьмана Тетері.  Під час національно-визвольної війни 1648—1654 років тут містився Канівський полк, що мав у складі близько 3000 козаків, керований полковником Юрієм Голубом та Семеном Павичем.

 Двічі був у Каневі Богдан Хмельницький, у 1654 та 1655 роках. Канів був місцем багатьох козацьких рад.  
 
 У 1667 році Канів відійшов до Польщі, 1672 року — до Туреччини, 1674 року — до Росії.

Після придушення Коліївщини Канів відійшов у власне володіння польського короля Станіслава Августа (1775р.), а ще через два роки місто було подаровано небожу короля Станіславу Понятовському.

У 1793 році Канів увійшов до складу Російської імперії і один рік був повітовим містечком Київського намісництва. Пізніше, у 1840-х роках. Канів знову стає центром Канівського повіту, сюди переїздять із Богуслава поліція, повітова управа, для купців та городян вводяться пільги.

Влітку 1859 року, перебуваючи в с. Прохорівці у свого давнього приятеля М. О. Максимовича, Тарас Шевченко не раз переправлявся човном на правий берег Дніпра, щоб побувати в с. Пекарях і в місті Каневі та підшукати клапоть землі для садиби й хати.  Його чарували канівські краєвиди. Один з них — «Біля Канева» — він замалював в альбом.

22 травня 1861 року Т. Г. Шевченка поховали на Чернечій горі, яка з того часу в народі названа Тарасовою. Лише 1923 року на могилі Шевченка відкрито перший пам’ятник поету, а 1925 року за рішення уряду Радянської України могилу Т.Г. Шевченка оголошено державним культурним заповідником, проведено роботи із закріплення схилів Тарасової гори, закладено парк площею 18 га.

У 1939 році, під час святкування 125-річчя від дня народження поета, тут зібралося понад 40 тисяч чоловік.  Тоді було відкрито новий пам’ятник Т. Г. Шевченку (скульптор М. Г. Манізер) та літературно-меморіальний музей, збудований за проектом архітекторів Г. Кричевського та П. Костирка.

Сьогодні ви можете побачити їх під час перебування в Каневі, а під час відвідання канівських музеїв ви дізнаєтесь більш детально про історію та сучасність Канева, про Т. Г. Шевченка та інших відомих земляків.

  
  
  

► ОДНОДЕННИЙ ТУР

1 день:
Зустріч групи на з/д вокзалі. Автобусна оглядова екскурсія по Києву (Площа Перемоги, Старокиївська гора, Золоті ворота, Софіївський собор, Аскольдова могила, Європейська площа, площа Слави, панорама Подола). Обід. Пішохідна екскурсія в Києво-Печерську Лавру з відвіданням печер. Вільний час, прогулянка по Хрещатику; проводи на з/д вокзал.

В вартість входить: транспортне та екскурсійне обслуговування; обід; супровід представником турфірми.

Додатково оплачується: вхідні квитки; проїзд громадським транспортом; квитки на поїзд.

1 день:
Зустріч групи на з/д вокзалі. Трансфер. Автобусна оглядова екскурсія по Києву (Площа Перемоги, Старокиївська гора, Золоті ворота, Софіївський собор, Аскольдова могила, Європейська площа, площа Слави, панорама Подола).  Розміщення в готелі (гуртожитку). Обід. За додаткову плату відвідання цирку, палацу "Україна" чи екскурсійного маршруту. Вільний час, прогулянка по Хрещатику. Нічліг.

2 день:
Сніданок. Звільнення номерів. Екскурсія в Києво-Печерську Лавру. Обід. Прогулянка по Андріївському спуску - найстарішою вулицею Києва (з екскурсоводом). Вільний час. Проводи на з/д вокзал. 

В вартість входить: транспортне та екскурсійне обслуговування; проживання в готелі/гуртожитку 1 ніч (вигоди на поверсі); харчування по програмі; супровід представником турфірми.

Додатково оплачується: вхідні квитки; проїзд громадським транспортом; квитки на поїзд.

У вартість екскурсії входить:

• транспортне обслуговування комфортабельним автобусом Неоплан, Сканія,
• страхування,
• послуги екскурсовода.

У вартість не входить: харчування; вхідні квитки в музеї, замки, дендропарки тощо; дегустація вин, купання в термальному басейні; особисті витрати. Варість вхідних квитків - прайс.

При оформленні заявки на екскурсійну поїздку, туристичне бюро надає туристу інформацію про адресу та годину відправлення автобусу, тривалість подорожі та посадкове місце в автобусі.

* Дітям до 12 років знижка – 10 грн. на окреме місце в автобусі.
* Вартість може змінюватись в залежності від збільшення вартості пального.

 ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА

 ► „Івано-Франківськ - європейське місто” / пішохідна

 ►  „Манявський Скит” (Манява)

 ►  „Скелі Довбуша та Гошівський монастир”  (Бубнище, Гошів)

 ►  „Яремче - перлина Карпат”

 ► „Ворохта спортивна”

 ►  „Сходження на Говерлу” (Ворохта, с/б "Заросляк")

 ►  „Курорт Буковель”

 ► „Яремче - Манява”

 ►  „Писанкова Коломия”

 ►  „Прикарпатське кільце” (Коломия, Косів, Криворівня, Верховина, Ворохта, Яремче)

 ► „Літературне Прикарпаття” (Снятин,  Русів, Криворівня, Коломия)

 ► „Карпатський трамвай” (Вигода)

 ► „Бухтівецький водоспад” (Пасічна)

 ЛЬВІВЩИНА

 ►  “Древній Львів”

 ►  „Львівські замки” (Олеський, Золочівський, Підгорецький замки та Унівська лавра або Свірзький замок)

 ►  „Королівське місто Жовква, Свірзький замок та Крехівський монастир”

 ЗАКАРПАТТЯ

 ► „Старовинний Ужгород”

 ►  „Синєвірське озеро та водоспад Шипіт”

 ►  „Замок Паланок та вілла графа Шенборна” (Мукачеве, Чинадієве)

 ►  „Географічний центр Європи” (Рахів, Ділове)

 ►  „Долина нарцисів” (Хуст)

 ТЕРНОПІЛЬЩИНА

 ►  “Почаївська лавра”

 ►  „Зарваниця”

 ►  „Почаїв - Зарваниця”

 ► „Кривченські печери та водоспад Нирків” (Кривче)

 ► „Тернопіль та Збаразький замок”

 ►  “Чарівна Буковина” (Чернівці - Банченський монастир)

 ►  „Кам’янець-Подільський - Хотин”

 ► „Замок Любарта в Луцьку” 

У вартість екскурсії входить:

• транспортне обслуговування комфортабельним автобусом,
• страхування,
• послуги екскурсовода.

У вартість не входить: харчування, вхідні квитки, дегустація вин, купання в термальному басейні, катання на канатній дорозі, катання на трамвайчику, особисті витрати тощо.

Тривалість: 12 год.

Відстань: 190 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Богородчани - Дзвиняч - Манява - Старуня - Надвірна - Яремче - Івано- Франківськ

Екскурсійні об'єкти: в Маняві - Манявський Скит, Блаженний камінь; в Яремче - водоспад Пробій на річці Прут, сувенірний базар, ресторан "Гуцульщина", стежка та камінь Довбуша, пам'ятник партизанам-ковпаківцям, церква в селищі Дора, вольєр з оленями та дикими кабанами

Вартість: під запит

Опис:

Яремче — низькогірний курорт, розташований на висоті 525 - 560 метрів над рівнем моря,  в надзвичайно мальовничій улоговині між горами на березі річки Прут.

Перша історична згадка про Яремче датуєтьcя 1787 роком. За легендою назва походить від імені гуцула Яреми Годованця, який першим оселився на цій території.

Вже з ХІХ століття Яремче розвивалось як селище дачного типу. Будівництво в 1893-94 роках залізниці Станіслав–Вороненка, яка призначалася для вивезення лісу у промислові райони Австро-Угорщини, спричинило розвиток туризму. Ця залізниця, як інженерно–комунікаційна магістраль, прокладена в складних гірських умовах, є пам"яткою інженерного мистецтва. Завдяки цьому, а також унікальним природним ландшафтам, Яремче стало відомим відпочинковим центром України. Сюди приїжджали відпочиваючі з Відня, Варшави, Кракова, Львова та інших міст. У 1894-1907 роках у місті Яремче було побудовано 70 вілл.

В 1977 році місто Яремче віднесено до категорії міст обласного підпорядкування з включенням у межі міста населених пунктів: Яремче з мікрорайонами Ямна та Дора, смт. Ворохта, сіл: Микуличин, Татарів, Яблуниця, Паляниця. Територія міста Яремче з підпорядкованими населеними пунктами називається територією Яремчанської міської ради.

Майже половина території Яремчанської міськради – 31 тис. га розташована в межах Карпатського державного природного національного парку – першого в Україні, утвореного в 1980 році. Основною метою його створення є збереження унікальних для Центральної Європи природних ландшафтів, що відзначаються багатим генофондом, наявністю рідкісних пралісових екосистем і значним рекреаційним потенціалом, а також сприяння підтриманню екологічного балансу в регіоні. Територія характеризується багатством і різноманітністю видів флори і фауни, багато з яких є унікальними. Тут нараховується 46 видів ссавців (ведмідь, вовк, рись, лисиця, дикий кіт, дикий кабан, олень європейський), 180 видів птахів, численні плазуни, земноводні, риби.

В Яремче зосереджено ряд пам’яток історії та культури, цікавих туристичних обєктів -  церкви св. пророка Іллі (30-ті ХХ ст.) та Архистратига Михаїла (XIX ст.) в Дорі; церква Успення Богородиці в Яремчі (XIX ст.); церква Івана Милостивого в Ямній (1840р.); пам’ятка архітектури дерев’яний ресторан «Гуцульщина»; два сувенірних ринка народного мистецтва Гуцульщини; скелі та камінь Олекси Довбуша; 2 джерела мінеральних вод; вольєр з оленями, козулями та кабанами; памятник партизанам-ковпаківцям та знаменитий водоспад Пробій.

Сьогодні Яремче безумовно є одним з прекрасних куточків Українських Карпат.

Велике село Манява (3.5 тис. жителів) розташоване на берегах річки Манявки. Воно стало відомим завдяки православному монастирю Манявський скит, що сховався в густому лісі на правому березі річки.

За легендою скит заснували ченці, що втікали на початку 1240-х років із розореної ордами хана Батия Києво-Печерської лаври. Через півтораста років татари добралися і сюди, знищивши культовий притулок. Відродження скиту почалося в 1608 році, коли в ці місця прийшов чернець-схимник, уродженець Тисмениці і випускник Острозької академії Іов Княгиницький, що прожив до цього 12 років в Афонському монастирі, що у Греції. В 1611 році був заснований скит, що вже через десятиліття отримав самоврядування і незалежність.

ХVІІ і ХІІІ ст.  стали часом розквіту і слави монастиря. Скиту підпорядковувались понад 500 православних монастирів Польщі, Болгарії, Румунії. Він мав статус трибуналу при виборах Львівських православних єпископів і виданні церковних книг. Авторитет монастиря був дуже високий навіть серед католиків – його патронували Потоцькі, а пожертви надходили навіть від польських королів.

У скиті відповідно до заповіту похований гетьман Іван Виговський, а в’їзна вежа-дзвіниця побудована на кошти легендарного корсунського полковника С. Морозенка. Ченці викуповували з татарського полону співвітчизників, навчали дітей у відкритих при монастирі школах - богословській та іконописній, якою кілька років керував знаменитий український художник, ієромонах І. Кондзелевич. В 1724 році кримські татари після довгої облоги розгромили монастир. Він знову відродився, але в 1785 році Манявський скит, останній бастіон православ'я в Західній Україні, був закритий Австрійською владою за настійним проханням конкурентів – греко-католицьких священиків-василіан. Багатообіцяюча легенда говорить, що, залишаючи монастир, ченці сховали в численних підземних приміщеннях незліченні багатства. В 1970-ті роки напівзруйнований монастир вирішили перетворити на музей і провели капітальну реконструкцію: відновлені Висока та інші вежі скиту, стіни, келії і господарські будівлі. У 1998 році скит повернули у лоно православ’я, а в 2003 році на старому фундаменті відбудована дерев'яна Хрестовоздвиженська церква.

За 380 метрів від скита, якщо піднятися вверх крутосхилом, можна побачити Блаженний камінь - унікальний, створений самою природою кам’яний грот. Перші відомості про камінь сягають ХІІІ ст. На вигляд – це кам'яна брила, що нагадує пащу велетенського звіра. З середини пащі тоненькою цівкою витікає вода. За давньою легендою у гроті Блаженного каменя поселилися двоє ченців. І жили вони тут, аж доки не був збудований скит, довго і багато молилися у своїй обителі, тому і набрала вода, що витікає з-під каменю, цілющих властивостей. А зцілює вона тіла і душі тих, хто живе з вірою у серці. Щороку Блаженний камінь відвідують тисячі туристів.

У декількох кілометрах від скиту вверх за течією річки розташований Манявський водоспад. Він є найвищим у Карпатах - висота падіння води досягає 16 метрів.