Тривалість:  2-3 дні.

Відстань:  1580 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Умань - Звенигородка - Корсунь-Шевченківський - Канів - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: Тарасова гора, літературно-меморіальний музей Шевченка, Тарасова світлиця,  Успенський собор, бронепоїзд. 

Вартість: під запит, в залежності від нічлігу.

Опис:

 
Територія Канева та його околиці здавна були заселені. В археологічних культурних шарах знаходять залишки матеріальної та духовної культури, починаючи з палеоліту (25 тисяч років тому). Тут знайдені поселення доби мезоліту, всесвітньовідомої трипільської культури, середньодніпровської культури бронзового віку, скіфські древності, ранньослов’янські, давньоруські пам’ятки. Всього — більше 30 пам’яток.

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві тлумачать Канів як слово татарського походження, що означає «ханський перевіз» або «місце крові».  За народним переказом, Канів походить від назви птаха канюка.

Перша літописна згадка про Канів відноситься до 1144 року. Тоді київський князь Всеволод заснував тут церкву св. Георгія, яку пізніше назвали Успенським Собором. Вона і сьогодні прикрашає місто.

 Дані 1149 року розповідають про перебування в Каневі князя Гліба, одного із синів Юрія Долгорукого.

 З 1155 року Канів відомий як офіційне місце переговорів руських князів з половецькими послами.

У 1240 році місто захопила монголотатарська орда хана Батия. Багато років у Каневі перебували ханські баскаки, намісники та збирачі податей.

Близько 1362 року Каневом заволоділи литовські феодали. Через місто проходив важливий торгівельний шлях з Аравії, Індії, Ірану до північних країн. З середини ХV століття тут формувалося українське козацтво. У 1511 році черкаським і канівським старостою стає Остафій Дашкевич, який посилював утиски, чим викликав незадоволення місцевого населення, навіть повстання.

Пізніше тут сидить старостою Дмитро Вишневецький. Десь із того часу Канів стає своєрідною козацькою святинею. Сюди приїздять літні запорожці, оселяються поруч з Канівським монастирем на чернечій горі. 1574 року тут поховали гетьмана Якова Шаха, а 1578 року козаки перевезли сюди останки страченого у Львові Івана Підкови. Канів є місцем народження та поховання відомого козацького ватажка Самійла Кішки.

А неподалік від Канева в Трахтемирові у ХV—XVI ст. існував замок та козацький монастир, де зберігалися скарби запорожців та розташовувався відомий шпиталь - один із перших лікувальних закладів України. Тут знаходиться могила відомого козака Мухи, а козацьке кладовище зберегло кам’яні нагробки з написами. У 1578 році Трахтемирів стає першою столицею реєстрового козацтва. Якщо у вас буде час, неодмінно побувайте в Трахтемирові. Зараз тут створено історико-культурний заповідник «Трахтемирів», який об’єднав історико-культурні пам’ятки та пам’ятні місця цього унікального куточка нашої землі.

Повертаючись до історії Канева, зазначимо, що перепис населення 1552 року фіксує навколо міста невеликі козацькі хутори. В 1600 році Каневу надано Магдебурзьке право.

Населення Канева брало найактивнішу участь у козацько-селянських повстання ХVІ—ХVІІ ст. Тут відбулися такі відомі битви, як з литовцями 1536р., з поляками 1625р., 1644р. козаків під проводом І. Брюховецького з військами Чернецького і гетьмана Тетері.  Під час національно-визвольної війни 1648—1654 років тут містився Канівський полк, що мав у складі близько 3000 козаків, керований полковником Юрієм Голубом та Семеном Павичем.

 Двічі був у Каневі Богдан Хмельницький, у 1654 та 1655 роках. Канів був місцем багатьох козацьких рад.  
 
 У 1667 році Канів відійшов до Польщі, 1672 року — до Туреччини, 1674 року — до Росії.

Після придушення Коліївщини Канів відійшов у власне володіння польського короля Станіслава Августа (1775р.), а ще через два роки місто було подаровано небожу короля Станіславу Понятовському.

У 1793 році Канів увійшов до складу Російської імперії і один рік був повітовим містечком Київського намісництва. Пізніше, у 1840-х роках. Канів знову стає центром Канівського повіту, сюди переїздять із Богуслава поліція, повітова управа, для купців та городян вводяться пільги.

Влітку 1859 року, перебуваючи в с. Прохорівці у свого давнього приятеля М. О. Максимовича, Тарас Шевченко не раз переправлявся човном на правий берег Дніпра, щоб побувати в с. Пекарях і в місті Каневі та підшукати клапоть землі для садиби й хати.  Його чарували канівські краєвиди. Один з них — «Біля Канева» — він замалював в альбом.

22 травня 1861 року Т. Г. Шевченка поховали на Чернечій горі, яка з того часу в народі названа Тарасовою. Лише 1923 року на могилі Шевченка відкрито перший пам’ятник поету, а 1925 року за рішення уряду Радянської України могилу Т.Г. Шевченка оголошено державним культурним заповідником, проведено роботи із закріплення схилів Тарасової гори, закладено парк площею 18 га.

У 1939 році, під час святкування 125-річчя від дня народження поета, тут зібралося понад 40 тисяч чоловік.  Тоді було відкрито новий пам’ятник Т. Г. Шевченку (скульптор М. Г. Манізер) та літературно-меморіальний музей, збудований за проектом архітекторів Г. Кричевського та П. Костирка.

Сьогодні ви можете побачити їх під час перебування в Каневі, а під час відвідання канівських музеїв ви дізнаєтесь більш детально про історію та сучасність Канева, про Т. Г. Шевченка та інших відомих земляків.