Тривалість: 14 год.

Відстань: 290 км

Маршрут: Івано-Франківськ - Коломия - Шешорські водоспади - Косів - Криворівня - Верховина - Івано-Франківськ

Екскурсійні об'єкти: в Коломиї - міська ратуша, музей писанки, музей Гуцульщини та Покуття; в Косові - цетральна частина міста та сувенірний базар; в Криворівні - музей І. Франка, хата-гражда (під запит); в Верховині - музей Кумлика; в Шешорах - знамениті водоспади. 

Вартість: під запит

Опис:

Історія стародавньої Коломиї, особливо її долітописна доба, сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам'ятки, які підтверджують, що майже 6 тис. років тому у цій місцевості жили племена, які залишили після себе відому трипільську культуру. Археологічні знахідки разом з пісенними джерелами засвідчують, що Коломия належить до найдавніших галицьких міст. Перша літописна згадка про неї в Галицько-Волинському літописі під 1241 році: "... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам..."

Хоча, звичайно ж, місто виникло задовго до першої згадки документів про нього. Була тут і фортеця на горі над Чорним Потоком, від якої до нашого часу нічого не залишилося. Замок відновили вже за польського панування (Коломия увійшла до Речі Посполитої в середині XIV столітття). Але розмістилася твердиня вже не на пагорбі, а в районі теперішньої коломийської ратуші. Це був так званий "Старий двір".

1405 року місто отримало Магдебурзьке право, а вже за 6 років тут захазяйнували волохи: місто і все Покуття було продане на 25 років молдавському господареві Олександру - як бакшиш за обіцянку виступити на боці Польщі проти сусідньої Угорщини. Дипломатичні ігри, де пішаками були прості жителі міста...

В 1490 році Коломийський замок пав перед 10 000 бунтівників повсталого Івана Мухи. А наступні 150 років були чи не найважчим в історії Коломиї. Напади татар, турків, волохів практично щороку грабували місто. Тільки палала Коломия в 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках. Не дивно, що з тих часів так мало збереглося міських споруд - лише дерев'яна церква на цвинтарі, і все. Під час одного такого нападу було зруйновано домініканський монастир над Прутом, а ченці були повішані на хрестах кляшторного цвинтаря.

Площа Ринок за Середньовіччя відрізнялася від знайомої нам тепер. Це був великий незабудований майдан з ратушею посередині. У 1865 році пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і більшу частину кам'яниць навколо Ринку. 1877 року звели нову ратушу, вибравши для цього дуже незвичне розташування: на розі. Більше в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв впівоберта до головної площі. На тому місці, де б мала стояти - за традицією - ратуша - звели будинки для погорільців.

Як і багато інших прикарпатських міст, Коломия багатіла на солі. Сіллю торгували, сіль добували в селах біля міста. У 1565 році в місті було 50 зваричів солі. А ще місто було чималим транзитним пунктом на шляху до Львова чи Києва. У Коломиї в 1565 р. було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Більше того! Купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.

Старовинне місто покаже Вам свою історію - величний парафіяльний костел у стилі бароко, який було споруджено 1775 року, військові казарми, ратушу та магістрат, костел єзуїтів, гімназію і скарбничий уряд, будинок товариства "Сокіл" і колишню школу уршулянок, залізничний вокзал та Свято-Михайлівську церкву, а також перлину дерев'яної архітектури — Благовіщенську (або Спаську) церкву в  Коломиї, яка збудована 1587 року, відому ще й своїм чудовим іконостасом та дзвіницею,  а також унікальний музей писанки, музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, музей історії міста Коломиї.

       

Місто Косів – культурно-туристичний центр, який знаходиться на території Національного природного парку «Гуцульщина». Тут, серед багатства гірських ландшафтів досі збереглись унікальні види флори і фауни, джерела мінеральних вод та гірські водоспади.  Косів та його околиці славні не тільки своєю унікальною природою, чи неповторними звичаями і обрядами його мешканців. Косів – це світова Мекка народно-прикладного мистецтва. Тут представлені не якісь окремі його види, як в інших відомих світових центрах, а практично всі!

Із умілих і працьовитих рук місцевих майстрів виходять Великодні писанки, різьблені, інкрустовані й випалені дерев'яні вази, шкатулки, рахви, пласти, орли, ложки, діжки, бербениці, розписані керамічний посуд, куманці, скульптурки, кахлі, вишиті і ткані сорочки, рушники, килими і верети, ліжники, вироби із бісеру, металу і шкіри...

В Косові знаходиться унікальний і єдиний в Європі Інститут декоративно-прикладного мистецтва з понад сторічною історією, в якому викладають знамениті майстри – нащадки відомих у всьому світі родин Корпанюків, Шкрібляків та Дручкових.

Криворівня  - одне із найстаріших сіл на Гуцульщині (перша письмова згадка про нього походить з 1654р.). Відомий етнограф Володимир Гнатюк назвав його “українськими Афінами”. А Михайло Коцюбинський з не меншим захопленням описував своє перебування в Криворівні: “...яка велична тут природа, яке первісне життя... Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюся, слухаю і учусь...”. Гуцульський край справив на Коцюбинського велике враження, і він написав повість "Тіні забутих предків". Тут зняв свій відомий однойменний фільм геніальний режисер Сергій Параджанов.

На початку ХХ ст. Криворівня на кілька літніх місяців ставала “літньою столицею” української культури і літератури. Крім Франка, сюди приїжджав Василь Стефаник, Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська, Йосип Маковей, Антін Крушельницький, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, багато інших художників, літераторів. Михайло Грушевський тут мав власну віллу, проте вона згоріла.

Зараз це відоме карпатське село – неофіційна столиця Гуцульщини - бореться за статус села-музею, на його території знаходиться 14 історичних пам’яток: музей І. Франка, гуцульська хата-гражда, церква Різдва Пресвятої Богородиці, у якій, подейкують, народний месник Довбуш зустрів горезвісну Дзвінку, а в ХХ ст. потайки одружився І. Миколайчук.

Та не менш знаменита Криворівня пінявим Чорним Черемошом, зеленими верхами вздовж ріки, густими лісами, квітучими лугами, і повітрям незвичайної чистоти.